— Та не дви, а чотыри пары! — Дабоявляе цыганъ. Було-бъ шисть паръ, такъ прошлый годъ дви пары продавъ, та й гроши, дуже добри узявъ.
— Такъ воно, якъ що правду кажете, выходыть, що Коровьякъ дуже добрый хазяинъ. — Каже дивчынъ батько. За такого хозяина не жалко и мою дочку оддать. Тильке ото трошкы поганкувато, що винъ зъ выду якый-сь не зовсимъ удалый чоловикъ.., Неначе винъ рябуватый чы-що?
— Та такъ, правда, трохы рябуватый, — каже Буглакъ, а все такы не дуже; такъ зате смырный и прыятный чоловикъ.
— Та ни, не то щобъ трохы рябуватый, а правду казать, такъ зовсимъ рябый, такъ наче на його морди чортъ горохъ, або квасолю молотывъ! — Добавывъ цыганъ.
— Эге, каже батько, оце трохы не добре! Мабуть дивка черезъ це не схоче за його замижъ иты… Теперъ дивкы переборчыви сталы!.. Та ище здаетьця, винъ мабуть и рыжый?
— Та ни, каже Буглакъ, — винъ не рыжый, а такъ тильке… Трохы наче билуватый…
— Де тамъ не рыжый! Перебывае цыганъ, — Рыжый такый, що рыжишого мабуть и въ станыци нема! Не то рыжый, а правду казать, такъ зовсимъ красный, якъ бурякъ!
— Ото-жъ и я кажу, що яыкый-сь винъ не удалый!… Ну, а у горилку винъ не дуже вкыдаетьця?
