Одынъ разъ йихавъ колмыкъ у станыцю. На дорози доганяе винъ кибитку, а въ тій кибитци сыдыть старый слипый дидъ и зъ нымъ ище одынъ хлопець, поганяе коней. Побачывъ колмыкъ того дида та й каже самъ соби:
— Эхъ, бедной старець, ныщой, белъ свитъ не выдно! Ище изъ нымъ и хлопець мала, а хлебъ у йихъ нема… Нада йимъ два гроша дать.
Выннявъ винъ зъ кармана два пьятакы та й давъ старцеви. Писля того колмыкъ пойихавъ у станыцю, та й зайихавъ у кабакъ, щобъ горилкы выпыть. Тильке купывъ винъ горилкы та ставъ пыть, колы ось и старець той пидъйихавъ до кабака. Уставъ старець изъ повозкы, зайшовъ у кабакъ та й выпывъ на десять копійокъ горилкы, а тоди выннявъ изъ кармана ти два пьятакы, що колмыкъ давъ, та й заплатывъ за горилку. Побачывъ колмыкъ, та й жалко йому своихъ грошей стало, тильке винъ ничого старцеви тамъ не сказавъ, а старець слипый, такъ колмыка и не углядивъ. Выйихавъ старець за станыцю, а колмыкъ догнавъ його та й каже:
— Эй, бедной старець, ныщой, белъ свитъ не выдно! Я тоби два собственна