Сторінка:Півень О. Веселымъ людямъ на втиху! (1906).djvu/78

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 87 —


Визьмы, маты, писку жменю,
Та посій, маты, на каменю:
Дощыкъ пиде, писокъ зійде, —
Тоди сынъ съ походу прыйде.
Нема дощу, нема сходу, —
Нема сыночка зъ походу!
Нема дощу, нема цвиту, —
Пишовъ мій сынъ по всимъ свиту!

 
***

Быстра Кубань, быстра Кубань
Бережечкы зносыть,
Ой, тамъ козакъ молоденькый
Отамана просыть:
„Пусты мене мій паночку,
Зъ кордону до дому, —
Изнурылась, наплакалась
Мылая за мною!“
— Ой, не пустю, козаченьку,
Бо ты довго будешъ,
Напыйсь воды Кубаньскои, —
Мылую забудешъ!
„Ой, пывъ воду, пывъ холодну,
Та й не оддыхаю:
Люблю дуже свою мылу,
Та й не забуваю!
Пусты мене, щырый батьку,
Зъ кордону додому,
Бросывъ я свою дивчыну,
Не вручывъ никому!
Пославъ йій въ черкесъ взятого
Коня вороного,
Вона-жъ мени шыту хустку