Багато на свити есть разныхъ ворожокъ, знахаривъ, знахарьокъ, колдунивъ та бабъ-шептухъ, що усякымы хытрощамы обманюють простыхъ, легковирныхъ людей! Яка-бъ не случылась у кого бида, пропажа, або хвороба, — заразъ бижять до ворожкы, або до бабы-шептухы, замисто того, щобъ помолытьця Богу, та просыть одъ його соби скорои помощи. А ворожка, або знахарь, звисно, даромъ никому не заворожыть, а якъ прынесуть йому що добре у подарокъ, такъ тоди винъ и повороже зъ охотою и заразъ набреше цилу кучу, абы тильке слухавъ, та на виру бравъ, а народъ простодушный тому вирыть и думають, що воно и справди такъ, якъ ворожка каже. Ну, звисно, якъ ворожкы ти попрывыкалы брехать, то воны часто и брешуть у ладъ и якъ колы, такъ воно бувае похоже и на правду, та тильке не кажный разъ.
Для прымиру я розкажу ось яку брехеньку, чы може и правду, що чувъ я одъ старыхъ людей. Колысь давно, у старовыну, якъ скризь було панство, та усі чорноробочи люде булы панськымы, жылы у одного пана у сели, мижъ другымы людьмы, два браты-мужыкы; одынъ братъ бувъ богатый,
