Перейти до вмісту

Сторінка:Півень О. Веселымъ людямъ на втиху! (1906).djvu/95

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 104 —
22. Писня про плинъ генерала Кухаренка.

У пьятныцю на базари
Вси заговорылы,
Що старого Кухаренка
Взялы-полонылы.
Зазвонылы до ранньои
Богу помолытьця;
Рознеслыся слухы тяжки,
Людъ чого-сь боитьця…
Зажурылысь стари й мали —
Народъ голосуе…
Пыта одынъ у одного:
Чого людъ сумуе?
Чого острахъ на всихъ найшовъ?
— Чого? — Ты не знаешъ:
Генерала Кухаренка
Узявъ черкесъ…
Його зъ зятемъ захопылы,
Обохъ полонылы,
А поштаря и козака
Тамъ-же и убылы…
Пишовъ гоминъ у народи,
Братъ брата пытае,
Роспытують, розказують,
А нихто не знае,
Чы то правда, чы неправда…
Иншый не йме виры,