Сторінка:Півень О. Веселымъ людямъ на втиху! (1906).djvu/96

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 105 —


Щобъ старого Кухаренка
Взялы бузовиры!
Людъ сумуе и гвалтуе:
„Взялы-полонылы…
Кухаренка, та ще зъ зятемъ
Въ кайданы забылы!“
Затужылы Чорноморци:
„Ой, Боже нашъ, Боже!
Ой, хто теперъ у прыгоди
Намъ биднымъ поможе!?“
Отакъ чувъ я на базари,
На улыци-жъ бачывъ,
Йидуть верхы тры черкесы
И пытають „Бабчи“.
Пидъйихалы до будынка
Вельможного пана,
Изъ коныкивъ не злизають —
Мабуть така шана!..
Я дывывся изъ крипости:
Якъ воны стоялы,
Выйшовъ хлопець, щось сказавъ йимъ,
Воны й поскакалы
До будынку Кухаренкивъ —
Звистку мабуть даты…
Кажуть, диты буцимъ зналы,
Та не чула маты.
У вивторокъ пройшла чутка,
Люде говорылы,
Що черкесы сорокъ тысячъ
На выкупъ просылы.

Изъ сборника А. Биглая.