А пані Ївга зазнала в цей час багато пригод.
Коли в місті запанували більшовики, сусіди виказали на пані Івгу в Ч. К. — їм кортіло, щоб стару буржуйку потрусили. Але трус не справдив надій сусідів. У старої буржуйки не знайдено нічого забороненого, а книжки її лягли в основу семинару для вивчення стосунків праці та капіталу при Раді Депутатів.
Проте, домкомбід взяв кімнату пані Ївги на облік, наклав на двері печатку, а пані Ївга опинилась на вулиці. Всі були вдоволені, що старій буржуйці таки дошкулили.
Пані Ївга прийняла знущання спокійно і, йдучи вигнана через місто, гадала:
— Я повинна спокутати гріхи свої й синові перед народом. Навіть якщо я з голоду помру, то це буде доцільно.
Вона зовсім приготувалась до голодної смерти, але на вулиці зустріла свою колишню покоївку Настю.
— От, гаспиди, — гукнула та, коли пані Ївга розповіла їй свої пригоди; — от розбійники нехрищені! Так переходьте до мене — якось житимем.
Настя була жінка рахубиста, в більшовиків не вірила і зразу збагнула, що пан Андрій їй добре заплатить за матір. Але пані Ївга похитала головою:
— Якщо я лишусь жити, Насте, то що я робитиму в той час, коли будується нове життя? Я не можу сидіти, руки склавши.
Настя замислилась. Важко було підшукати для пані відповідну працю.
— Якщо вам не важко буде, — промовила вона врешті, — то навчите мого Серьогу грамоти.
Ця ідея припала пані Ївзі до серця.
