Сторінка:Рада. 1907. №№206-208,210,211. Сергій Єфремов. Марко Вовчок.pdf/11

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
Марко Вовчок.
III.

Переглядаючи в першу чергу ті оповідання Марка Вовчка, в яких змальовано кріпацьку долю, ми бачимо, що вони більш-менш повно і всіма сторонами охоплюють життя-бідування кріпаків, так що за гуртом, не вважаючи на свою ескизність, дають цільну, гарно роскладену і повну картину того життя. Важко робиться, на неї дивлючись; мимоволі жахом, слізьми, гнівом віє від тих „кротких“ сторінок, на яких позаписувано у Марка Вовчка ті кривди страшенні, що заподіювано кріпакам. Ще й тепер иноді прихильники кріпацтва, що тихцем зітхають за ним аж по сей день, запевняють, що само по собі кріпацтво не таке то вже й лихо, що теоретично можливі і на практиці бували добрі пани, які „по-батьківському“, мовляв, поводилися з „своїми людьми“ і через те, говорять вони, кріпакові навіть вигода була, бо під рукою дбайливого доброго пана він мав захисть і оборону про чорний день. Що, мовляв, і по тій волі, коли вона од голоду не забезпечує. Тоді, коли кріпацтво завзято обороняло своє істновання, таких іділліків було далеко більше і їм Шевченко присвятив своє огневе „Як би ви знали, паничі“. Вони малювали кріпацтво рожевою картиною патріярхальних відносин між добрим паном та слухняними, покірливими людьми, що через своє слухнянство та покірливість живуть у достатках, не знаючи лиха та біди. Марко Вовчок на дрібненькі скалочки розбивав цю брехливу іділлію, — і не тим розбиває, що не бачить у житті добрих панів, а як раз тим, що виводить на очі читачеві між иншим і їх, показує життя кріпака під рукою доброго пана. І поглянувши на те життя, мусиш упевнитись, що кріпацька недоля од осіб не залежала: чи добрий пан, а чи лихий — кріпакові однаково зле за панщини. Чим, напр., ріжниться життя у недоброго, „як той ворон хижий“, пана з оповідання „Одарка“ від життя у „сумирної“ панії або гуманного пана в „Інститутці“? „Хоч пані й не зла була,  — росказує кріпачка, — а все часом попоб'є („Ледащиця“), а в кращім разі добрий пан „не б'є, не лає, та нічим і не дбає“ („Інститутка“). Та того й мало, „що пани добрі, — які ще паненята будуть! Та й добрим треба годити,