прийшла до неї, вона собі віри не діймає: „люде добрі, — простогнала, — чи я вільна, чи я тільки п'яна?“
Такий оце був зміст отих „мерзостно-отвратительныхъ картинокъ“, що появив світові Марко Вовчок. Вони, нігде правди діти, й справді таки „мерзостно-отвратительныя“, тільки не з того боку, на який натякав реакційний критик. Що вони такі вийшли, не автор винен, бо він тільки те, що було в дійсності, змалював артистичним пензлем своїм, а нічого, мовляв, на зеркало нарікати, коли морда скривлена. А що морда у кріпацтва була дуже й дуже скривлена, та ще з ошкиреними хижо вовчими зубами, на це ми маємо силу історичних фактів, які буквально оправдують картину, що змалював Марко Вовчок. Та автор не обмежився на тому тільки, що кольористо змалював фактичне становище кріпаків, — він пробує підняти завісу й з того, де виробляються оті, мовляв словом цариці Катерини, малі тирани, в якій кузні гартують вони свій дух і серце на лихі вчинки. Цю ширшу картину знайдено в оповіданні „Інститутка“, яке проф. Петров справедливо ставить у центрі всіх творів Марка Вовчка з кріпацького життя.
До старої панії вертається з інститута онука гарна й моторна панночка, і незабаром починає верховодити і бабою, і всим її живим та неживим добром. З яким же багажем виступила на арену життя і орудування кріпацькими душами ота панна, чого її навчено? Вона про це сама оповідає.
|
— Ох, бабусечко! і морено, й мучено нас, та все дурницею. І те вчи, і друге, й десяте, й п'яте… товчи та товчи, та й товчи!… На що мені те знати, як по небу зорі ходять або як люде живуть по-за морями та чи в іх добре там, та чи в іх недобре там? Аби я знала, чим мені себе між людьми показати!.. — Та на щось же вчаться люде, моє золото! От і наші панночки — на що вже бідота, та й ті верещать по французьки. — Е, бабуню! — защебетала панночка, — до французькоі мови і до музики добре й я бралась; танців тож. Що треба, то треба. На це вже кожний уважає, кожен і похвалить; а все инше — тільки морока. Учись та й забудь! І тим, що вчать — нуда, і тим, що вчаться — біда. Багацько часу пропало марно!.. |
От чим напхано голову отій гарненькій лялечці. Не диво, що вона тільки й гадки має, що про моди та вбрання, тільки гулянки, танці, музики та паничі їй в безклопітній голівці. Не диво й
