Сторінка:Русалка Дністровая.djvu/106

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

86


Нич не видит, нич не чує,
 Жяльом прозябає. —
И роспука хапле ледом
 Серце закрьвлене,
В головѣ ся зкрутило
 Оченьками жене,
Розсмѣяў-ся глухо, дико
 Схитаў головою..
Верг-ся в синий вир глубокій
 В рѣку бистренькую.
И вир під ним роступиў-ся
 До дна играючи,
И закипѣў пак по верха
 Сильно воўнюючи —
Котили-ся каламутні
 Воўнѣ берегами,
И вихорь гнаў споловѣле
 Листє туманами —
А далеко черленіи
 Луни розляли-ся,
А далеко чорнявіи
 Хмари котили-ся

***

На розсвѣтѣ красит зоря
 Та небо ясноє,
Котит-ся з за хмар золотих
 Сонце черленоє,