Куда знила-сь в вир безвѣсти,
Де твоѣ слѣдоньки?
Там студено вельми темно,
Шептят червачоньки.
Ще зажди, на стиг верни-ся!.
Най вѣчне спращаю,
Ах возьми мене з собою
Най ся не лишаю!..
Та вже-ж я тя не прикличу,
За мене недбаєшь —
Та вже-ж я тя не приплачу, —
О менѣ не знаєшь —
Ніжки твоѣ скоропадні
Вже ледом застигли
Ручки твоѣ бѣленькіи
Вже угльом згорѣли,
Очка твоѣ чорненькіи
Вже пополовѣли
Губи твоѣ румяненьки
Уже посинѣии. —
Не будешь дрібними слови
К менѣ промовляти,
Нѣ бѣлими рученьками
К собѣ пригортати.
***
И Жулин замоўк… думає,
Дрожџ го пронимає
