Ця сторінка вичитана
110
Олѣнь.
Бѣгаў Олѣнь по горах,
скакаў сторонами
по горах по долинах
красні пароги носиў.
Красними парогами
густий лѣс продираў;
по лѣсѣ скакаў
легкими ногами.
Ой, тут молодец хоџуваў по горах!
долинами ходиў в люті боѣ,
горду зброю на собѣ носиў;
твердоў збройоў глоти врагів розбиваў.
Нѣт вже молодця у горах!
ІІоскочиў нань люто лестний враг
заскалиў очи злобоў розжарені
вдариў тяжким молотом в груди,
застогнали мутно лѣси жалостиві
з молодця випер душу душицю.
Се-ся вилетѣла квасним тяглим горлом
з горла красними устами.
Ой тут лежит, тепла кровь
тече за душею, що злинула,
сира земля тьє кровцю горячу. —
В кождій дѣвѣ жялосливе сердце. —
Лежит ледѣнь у земли холодній,
на ледѣню росте дубец, дуб
