Ходит Олѣнь с красними рогами
скаче на ногах на шпарких,
горѣ в листьє спинат тонкє горло. Злѣтают-ся тоўпи бистрих кругавцѣв
зо всього лѣса тут на тѣнний дуб
усѣ покракуют на дубѣ:
„Паў молодец злобою врага.“
Всѣ дѣви плакали молодця. Р. Ш.
Лишена.
Ах, ви лѣси т'маві лѣси лѣси милетиньскі!
Чом ви ся зеленѣєте зимѣ лѣтѣ рівні?
Рада-бим я не плакала не нудила сердцьом,
но скажѣте добрі люде хтоб озьде не плакаў.
Де мій батько, батько милий, загребаний в ямѣ,
Де моя мати добра мати, трава на нѣй росте.
Нѣ ми брата, анѣ сестри, милого ми взяли! — Р. Ш.
