Ця сторінка вичитана
76
На зеленій лѣвадоньцѣ
Бѣлѣют ся двори;
Не кажи рідному сину
Що мя, уковали;
Лише мене на вѣсѣлє,
На силу призвали,
З студеноѣ кирниченьки
Медом упоѣли,
А під зимну колодоньку,
Снати положили. —
Далибор Вагилевичь.
Туга за милою.
Из за гори из за лѣса
Вѣтрец повѣває,
Скажи, скажи тихий вѣтре
Як ся мила має?!
Чи здорова чи весела,
Личко румяненькє
Чи сумує, чи горує
Чи личко блѣденькє
Бо я тужу, бо я плачу
Слозами вмиваюсь,
Веселоѣ годиноньки
