Перейти до вмісту

Сторінка:Русалка Дністровая.djvu/98

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

78

Ах я бѣдний нещасливий
 Да й крилець не маю,
Сохну, чахну в далечинѣ
 Всяк день умираю!

 Руслан Шашкєвичь.




Сумрак вечерний.

Сонце ясне померкло, свѣт пѣтьма насѣла,
 В ширь и вздоўж до окала сум ся розлягає,
Чагарами густими тьма вокўів завила,
 Над тином опустѣлим галок гамор грає;

Там нещасен думаю тяжка мовь могила
 Серед степу о північ сумненько думає.
Згадка в души печальній тужно згомотѣла,
 Бо сплинули радощи, як Днѣстер спливає!

Нависло ясне небо чорними хмарами,
Тяжкими гузті бори склонили-сь тугами,
 Зойкнули дуброви и лѣси застогнали.