З початку всї князї тих окремих народів колишньої одної „руської“ держави підлягали „великому князеви“ київскому.
Але в інтересї північних московских князїв було не тримати з полудневою Русию-Україною, отже
вони перестали підлягати великим князям київским, а щоб зробити ся незалежними, стали самі звати себе „великими князями“, а з Київом воювали і дбали про єго упадок.
І так московский князь Андрій Боголюбский здобув навіть 1169. року Київ і обрабував єго, богацтва позабирав, людий поубивав і місто зруйнував так, що від тепер Київ під'упав. Боголюбский зробив се тому, щоби Київ не мав значіня і щоби через те піднести московске князївство.
В сусїдстві із Москвичами (Москалями) жили Чуди. Москвичі мішали ся з тими Чудами. Тим способом московский нарід розростав ся, але і зміняв ся.
Досї то Москвичі тілько мовою і звичаями ріжнили ся від полудневого руського народу, але тепер
Коли на полудневій Руси, в Київі і инших городах всюди був такий громадский лад, що сам нарід вибирав і скидав князїв та рішав про війну і мир, то на півночи, в Москві було цїлком инакше: там нарід слїпо слухав князя і князь правив самовладно.
Пішло воно з того, що на полудневій Руси нарід був просьвічений і привик здавна правити собою, а на півночи „руські“ князї завоювали (підбили) темннх і диких
