ся купи в литовско-руській державі та воювали із Москалями і їх союзниками Татарами, а також Новгородцї не хотїли приставати до Москалїв, аж поки Москалї силою їх не підбили.
І сему не дивувати ся, що воно так було, бож Русини-Українцї, Білоруси, Новгородцї і Москалї — се чотири окремі народи!!
Поляки заздрісним оком дивили ся на могучу литовско-руську державу і придумували над тим, як би то прилучити єї до Польщі. Війною не могли, бо литовско-руська держава була о много більша і сильнїйша, та здавила би Польщу як комара. Але відчогож польска хитрість. У Поляків була дуже гарна королева Ядвіґа. В тій королеві залюбив ся литовско-руський князь Ягайло і Поляки оженили єго із польскою королевою Ядвіґою. Так то
Наш нарід тої злуки нїколи не хотїв, єї не признавав і завсїгди против неї виступав як найострійше.
Польскі пани силою пхали ся, а Русини боронили ся. Та боротьба тревала цїлі віки із ріжним успіхом: раз одні були на верха, то знов перемагали другі. Та вкінци в наслїдок тих воєн розпала ся Польща і сегодня нема вже на сьвітї польскої держави.
Для оборони Русинів перед Москалями, Поляками а особливо перед Татарами повстало
Козаки се була людність степової полудневої України, яка сусїдувала із чорноморскими степами. Близкість Татар примусила тамошний наш нарід до воєнного житя: кождий козак був вояком. Козаки не знали нїяких панів, були свобідними і самі собі давали лад.
