моря. З відтам приходили до них арабскі і инші купцї — а Греки не мали туда приступу.
Тому Вятичі, Чуди і Фіни не мали інтересу належати до „Руси“, бо їх інтерес був инший. До того ті племена мали иньшу мову нїж „Русь“ і лїтопись пише, що їх мова „отъ Ляховъ“, се є подібна до ляцкої або польскої мови.
Тому північні племена бунтували ся і відпадали від „Руси“.
Але „Русь“ мала з них користь через данини (податки) і торговлю. Тому „руські“, се є київскі князї ішли на них знов війною і знов завойовували. Так робили князї Сьвятослав, Володимир Великий і єго син Ярослав Мудрий.
Отак то найдавнїйша істория учить нас, що руська держава пішла із самого серця України тоб то з Київа, з відси імя „Русь“ розширило ся на всї племена над Днїпром і Днїстром як також на племена, що жили над Волгою. Та істория вчить також, що північні племена (Вятичі — тоб то Москвичі —, Чуди або Фіни) не хотїли приставати до руської держави, бо були иншої мови і народности і мали инший економічний інтерес.
Так то вже в тих давних часах (тому 1.000 лїт) між Русинами а північними племенами була велика ріжниця і видко було, що з них нїколи не буде один нарід!
і християньску релїґію зробив державною вірою. Таким чином для всїх країв і народів, якими правив Володимир Великий, — державна назва була „руська“, подібно як тепер державна назва нашої монархії є „австрийска“ (від околицї над Дунаєм, коло Відня: „Австриї“). І так, як всї народи нашої монар-
