Сторінка:Руска история (1875).djvu/284

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

С потвердженєм Брюховецького в гетьманстві, всі старшини и полковники були нові, настановлені з Запорожців; кождому полковникови дали осібну сторожу. На Вкраіні настало панованє людей попереду бідних, незначних: тепер вони знов стали панаии и упоєні незвиклим достоіньством, не знали міри своім примхам и самоуправі. Народ зведений мрією козацькоі рівності, був жорстоко одурений; ті що кричали против знатних и богачів, як тілько стали самі знатними и богачами, налягли на громаду ще з більшою вагою, як давні знатні.

Новий гетьман представив правліню своіх скинених противників яко царських зрадників. Іх казали судити військовим судом. Та судами були вороги оскаржених.

Дня 18-го вересня, в Борзні, відрубали голову Сомкови, Золотаренкови и ще кільком людям; инших вислали в кайданах у Москву, а відтак у Сибір. Се були перші Украінці, вислані в Сибір.

С того часу Украіна роспалася на два гетьманства, и се трівало до упадку козацтва правобіч Дніпра. Воно на час одізвалося и в церковнім ладі. Денис Балабан умер в Чигирині, де була столиця гетьманства правобічноі Украіни; на ёго місце вибрали Осипа Нелюбовича-Тукальского, єпископа Могилівського. Московське правлінє не узнавало ёго и не переставало називати надзорцем митрополиі Методия и заходилось, щоб сёго ввести на уряд митрополита, та царгородський патриярх на се не годився.

Успіхи Поляків у війні з московським государством спонукали короля Яна-Казимира до сёго, що він забажав підчинити собі и лівобережну Украіну. В Січню 1664 р. він посунувся через Дніпро. З ним мусили йти також козаки під начальством свого гетьмана Тетері и союзні Татаре. Городи лівобережні піддавались. Тілько місточко Салтикова Дівиця боронилось завзято и всіх мешканців вигублено. Король дійшов до Глухова, стояв під ним пять неділь и не міг ёго взяти. Тут в польскім таборі росстріляли козацького полковника Ивана Богуна, одного з найхоробрійших товаришів Богдана Хмельницького, підозріваючи ёго о зраду. Між тим Запорожці під начальством Сірка и Сулеми, що були позаду короля, почали відберати козацькі городи правобіч Дніпра. Се змусило короля вернутися на правий берег Дніпра.

Польский начальник Чарнецький розбив Сулему, а польский полковник Маховський спіймав бувшого гетьмана Виговського, що носив уряд киівського воєводи, и росстріляв ёго с підмови Тетері, котрий обвиняв Виговського о замір піддатися Москві.