В 1667 р. заключено Андрусівський мир и се стало новою, сильнійшою причиною зворушеня. Украінці вважали Нащокина найбільшим ворогом своім, толкували, що з ёго підмови московський цар мириться с польским королем, щоб вигубити козаків; Запорожці, рішущі и відважніщі від инших, спіймали царського посла Ладиженського, що іхав у Крим, и вбили.
Від самого приізду Брюховецького народ не хотів платити податків и всяких данин, заведених на московський лад. Козаки грабили и били зберачів; та тоді й між Украінцями був нелад: міщане й селяне дерлися с козаками, котрі з наказу гетьмана н полковників зберали для сих дачки. Всі тим не менше сходилися в тім, що не терпіли гетьмана.
Методий, що перед тим найбільш підмагав вивисшенє Брюховецького, стався ёго ворогом и лихословив Брюховецького в своіх письмах до московських бояр. Брюховецький с своєі сторони писав у Москву доноси на Методия. Будучи на соборі, що засудив Никона, Методий замітив, що з ним у Москві обходяться не так ласкаво, як перше, и повернувши на Вкраіну предложив згоду Брюховецькому и став ёго намовляти до зради цареви. Брюховецький побачив, що зайшов далеко, що козаки роздражнені против Москви вважають ёго головним справцем напастий, котрі терпить Украіна від московських людий: здавалось, що поправити діло можна було тілько чим скоршою зрадою Москві. Брюховецький на сам перед погодився з Дорошенком. Сей разом з митрополитом Тукальским заманув Брюховецького надією, що він лишиться гетьманом, як стане з ними ділати одностайно и відступить од Москви. Брюховецький зібрав на раду своіх полковників: усі рішили відорватися од Москви и піддатися турецькому султанови, щоб с помочю Турків видобутись с під московськоі власті. Дня 8-го лютого, в Гадячі, Брюховецький заявив воєводі Огареву, щоб він геть заберався з вояками. В Огарева було всёго трохи над 200 людий; випадало забератись… Та козаки кинулись на Москалів, половину вирізали, решту оббили и взяли в полон. Брюховецький оповістив своім универсалои, що московські посли с польскими послами постановили зруйнувати цілу Украіну и вигубити всіх людий від малого до великого. Таку саму грамоту післав він донським козакам, вговорюючи іх з „господиномъ Степкою“ одностайно ділати.*) Народ, що й без того ворушився по всіх усюдах, став вигубляти всіх Москалів у своім краю.
