а тим часом московське правлінє зносилося з Дорошенком. Царські посли намовляли Дорошенка відлучитись од бисурман и бути покірним Польщі. Дорошенко стояв на однім: що він из своіми козаками ніяк не хоче бути під властю Польщі, тому що с Поляками задля іх хитливості годі заключати який тревалий договор, — впевняв, що він зовсім не ворог Москви, що бажає з усею Украіною бути під властю великого государя, але не инакше, як тогді, коли государ прийме під свою власть обі сторони Дніпра, не буде посилати воєводів и нарушати прав козацьких, одним словом, щоби всё було так, як постановлено в першім договорі, заключенім з Богданом Хмельницьким: инакше Дорошенко ніяк не хотів покидати думки про підданство Турциі. Само собою розуміється, що московське правлінє не могло посунутись до того, чого домагався Дорошенко, бо було в союзі с Польщею.
В марцю 1669 р. в городі Глухові зібралася рада и на ній вибрали гетьманом лівобережноі Украіни Демяна Многогрішного. Всі заходи нового гетьмана, архиепископа Лазаря и старшин об визволеню Украіни від воєводськоі управи позістали даремні тим більше, що тепер, як и давніще між Украінцями були такі, що гляділи власноі кариєри, котрі писали в Москву противне тому, чого прохало украінське начальство и впевняли, що народ більше бажав воєводськоі, як козацькоі управи. Першим с таких був Семен Одамович, ніжинський протопіп, що думав, як здається ити слідом Методия. Після договору заключеного в тім часі, воєводи зіставали тілько в деяких городах.*) Реєстрових козаків установлено тілько 30.000, котрі мали жити с податків з усяких місцевостий, крім монастирських и церковних. Зруйнованим городам дано пільгу на десять літ; гетьманів будуть виберати наперед на раді, а цар буде потверджувати та вони не могуть зноситися з чужоземніми володарями. Тоді козаки на раді замітили, що всі межиусобиці на Вкраіні походять с того, що ратаі самовольно хотятъ називатися козаками и починають чвари, а тим самим — справдешнім козакам роблять нечесть. Щоб се відвернути, рішено установити осібний козацький полк в 1000 людий, котрий мав наглядати, де починаються бунти и стлумлювати іх в зароді. Сей полк названий компанійським. Таким робом найважнійше социяльне питанє, що хвилювало Украіну с самого почину повстаня супротив Польщі, московське правлінє рішало тепер так, що вивисшувало виключно привилеёваний стан, з ущербом змагань народу до зрівнаня своіх прав.
