тоді вислав у Турцию своіх послів з рішущим предложенєм підданства. Се спасло ёго на час. В сю пору як Суховієнко обляг Дорошенка в Каневі, явився турецький чауш (гонець) и казав Суховієнкови одступити. Суховієнко не міг не послухати, позаяк ёго головна сила складалася с Татар, турецьких підданих. Суховієнко зрікся гетьманства; та вслід за тім уманський полковник Ханенко окликав себе гетьманом. З ним мала сточитись війна. Дорошенко підступивши під Умань, спершу уложив с Ханенком договор, щоб оба суперники іхали в Чигирин: най там рада рішить між ними спір и признає одного з них гетьманом; та Ханенко замість іхати на раду, завізвав кримську орду и пішов війною на Дорошенка. В обох суперників складалося військо переважно с Татар. У Дорошенка була орда білогородська, підвластна силистрийському паші. С Ханенком злучився Юрий Хмельницький, що тоді скинув чернечу одіж. Під місточком Стеблевом Дорошенко відніс побіду, прогнав Ханенка на Запороже, а Юрия Хмельницького піймав и вислав у Турцию, де він пересиджував в Семибаштовім замку.
Ханенко не успокоівся, вислав посольство до польского короля и дістав од ёго грамоту на гетьманство на услівях Гадяцького договору. При помочи коронного гетьмана Яна Собіського, Ханенко утвердився в Ладижині. Поляки заняли городи Немирів, Брацлав, Могилів, Рашків, Бар и инші и віддали під управу Ханенкови. Таким способом явилося разом трёх гетьманів на Вкраіні: двох на правобережній, оден на лівобережній.
В церкві також було роздвоєнє. Методий, що попався Дорошенкови в полон, утік до Киіва; але тамошній воєвода перевів ёго в Москву. Дорошенко прислав у Москву власноручне письмо Методия, котре доказувало неперечну участь в замислах Брюховецького. Методия замкнули в Новоспаський монастир, де він скоро вмер. Замість ёго Москва назначила другого надзорця митрополичого престолу, чернигівського архиепископа Лазаря Барановича. Між тим правобіч Дніпра жив визволений з Мариєнбурськоі тюрми митрополит Осип Тукальский, котрого посвятив и узнав царгородський патриярх; в Москві не довіряли ёму яко прихильникови Дорошенка и сторонникови цілості и независимості Украіни. Митрополит Осип, живучи в Чигирині, недалеко Дорошенка випросив у царгородського патриярха, що сей наложив клятву на Демяна Многогрішного, за ёго здраду Дорошенкови. Се сильно трівожило Многогрішного, особливо коли він послизнувшись упав и росчахнувся. Многогрішний вважав се знаком
