мерзко приймати страву від жидів. Жиди називають християн нечистими; а вже ж християне понижають себе перед жидами, коли не цураються приймати страву від жидів.”
„Ти, жиде, — говорить дальше християнин, — готов віроломно присягнути християнинови; у вас нічого не значить така присяга; то ж не йму я тобі віри, хоч би ти міні сто — тисяча разів присягнув: наче б то жиди не чинять лиха християнам. Наші християнські царі не повинні допускати вас, жидів, до присяги против християн, а противно карати вас за всяку провину, знаючи, що ви не вважаєте за зле діло віроломно присягнути перед християнином. Ваш цар Саул присягнув Гаваонитам, що не воюватиме против них, а опісля нарушив присягу; за те ссилав Бог через три літа кару на ёго землю. И тепер, слідом за вашим царем Саулом, ви жиди ні за що маєте присягу, на перекір заповіді Божій, и Бог за те саме карає землі и держави християнської голодом и ріжними смертельними заразами. Бог перестав карати жидів за Саулову провину тоді, коли Давид казав на хрест(?) прибити и з лиця землі знівечити синів Саулових; тепер годиться нам, християнам, убивати и нищити вас за ваші прися голомства; тоді перестане Бог карати нас, християн, голодом, війною, моровим повітреи и иншими злигоднями. “
Жид домагається від свого противішка доказів, що жиди наносять лихо християнам. Християнин наводить кілька злучаів, взятих з ріжних церковних письменників, из Симона Мєтафраста, Никифора, Барония, наконець остановляється над тим, що жиди крадуть и забивають християнські діти и точать з них кров. Що тім наводить він більш як десять прикладів хроники Райнольда, з якогось Сирения и з инших, а особливо з польскоі книжки: „Зеркало Польского Королівства“. Після вістей сих писателів чинили жиди такі варварства в Швайцариі, Германиі, на Уграх, в Италіи, Англиі, Польщі и Литві. Жиди поривали дітей, кололи іх голками и таким робом добували з них кров; декотрі описували, як жиди збиткувались и глумились над дітьми в спосіб народні мук Исуса Христа: дитині клали на голову терновий вінець, прибивали до хреста, пробивали списом бік и випускали кров. Для найблисших, по часі и місцевості, наводиться випадок, який мав лучитись на Волиню в селі Візниках р. 1598. Найдено поколене тіло малого хлопця, як показалось замученого жидівськими рабинами в день жидівськоі Пасхи. Що року, кінчить християнин Галятовського, мають жиди забивати хоч одну християнську дитину.
