Турка и знищить иия ёго. Дайже Боже, щоби за пануваня великого и неподужаного царя Хведора Алексевича всі християнські народи обернули своє оруже против музульиан, губителів нашоі віри; сёго и безталанні брати наші християне пильно вижидають и поможуть нам на спільного нашого лютого ворога! Азия при смерті, Африка конає, золоте яблуко від моря Балтийського до озера Меотийського, пробуркавшись из сну, чимало дав помочи; Греция с Тракиєю ожидаютъ спасена від християнського оружа; за гріхи своі вони, як Израель, попали в неволю; та пізнали вони своі безправя и приносять вини своі перед Богом: Бог пішле ім избавителя и верне ім скоро давну волю.”
Другий, напечатаний по польски, утвір Галятовського против музульман (Alkoran machometów, nauką heretycką y żydowską y pogańska napełniony, 1687) уложений в формі диспуги між алкораном и когелеѳом (борцем) и розділений на дванайцять частий. Тут викладає историю Могамеда, говорить про ёго закон, про могаметів меч, про чуда лжепророка и и. Когелеѳ відпѳрзе алкоран и бе ёго на всіх точках, хоча робить досить похибок, с котрих бачимо, що Галятовський читав без критики то, з відки черпав своі вісті. Найбільш интересне для нас то, що тут як и в Лебеді Галятовський говорить про истнованє пророцтва об сім, що колись північний монарх завоює турецьке царство; потім наступить упадок музульманства и навернене музульман до Христа! Сей славний, віщуваний здавна подвиг — має сповнити московський государ. Галятовський споминає, як Тамерлян утікав с своіми полками, наляканий Божою Матірю, як Димитрий (котрого він називає Семешка?) розбив Татар, як Москалі завоювали Казань и Астрахань... Випадає доповнити то, що діялося перше. Галятовський бажав, щоб цар завоював Турцию, визволив Гріб Господній, чотирёх патриярхів вселенських и закріпощені християнські народи с під музульманськоі власті. Галятовський таким робом в литературі підмагав розвите мислі об сія, що на Россиі спочивав вибір судьби, що іі назначене — визволити східних християн и відчинити пануваню християнської віри музульианський схід; одним словом, чого не докінчили свого часу хрестові походи, то суджено докінчити Россиі! Гадка ся перейшла в народне віруванє и в турецьких християн и в российськія народі. Іі повідали московським государям західні папи, котрі укривали за тими надіями замір підчинити собі московську церкву; але ся гадка розвивалася в народі и в литературі своєю незалежною дорогою.
