Сторінка:Руска история (1875).djvu/321

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Галятовський був проповідником. Проповідь сталася тоді конечностю; духовний, що почував у собі охоту до писаня, скорше всего брався за проповідь. Галятовський видав тон проповідий під заголовком: „Ключъ Разумѣнія"; проповіді зложені на господні и богородичні празники. Галятовський гледів на сю книгу як на підручник: в переднім слові він рає священикам читати з неі поученя народови. Проповіді ёго мають характер більше догматичний и обясняючий, як морально-поучаючий. Толкує він народови догмати віри, обясняє значінє тайн, обрядів, так новозавітних як и старозавітних. Проповідник вельми любить смілі и вигадані порівнаня. Говорячи и. пр. про дві природи Исуса Христа, Галятовський для обясненя указує на чоловіка, що знає и теологию и филозофию: „от — говорить він — и взорець сполучена божого й чоловічого.“ Друге порівняне двох природ — з луком, звязаним с тятивою; лук означає божу, а тятива людську природу. В проповіді на Воскресене христове порівнує він Христа з ихиевмоном. Крокодилъ пілкне ихневмона, а ихнѳвмон розъість крокодилеви внутрішності; так Христос поступив из смертю, котрій піддався. Галятовський любить в проповідях наводити приклади и анекдоти; стрічаємо в ёго приклади с старинноі историі: про Демокрита, Птоломея, про Ганнибала; бере він дані з митологиі змішані с християнськими образами: появляються аргонавти; дельфийська пророчня наказує поставити святиню Діві Мариі; від глубокоі старовини переходить проповідник до близшого ему світа, росказує анекдоти про князя литовського Витовта, що казав зашити живого чоловіка в медвежу шкіру. Сі приклади, порівнаня, анекдоти надавали проповідям Галятовського більшого интересу и „Ключъ Разумѣнія“ належав до книжок найбільше читаних на Вкраіні навіть в близких до нас часах.

При своіх проповідях Галятовський додав правила про складене проповідий. „Дбай, говорить він, щоб усі люди розуміли то, що ти ім говориш в своій науці; як мудрий був проповідник Иван Золотоустий, а жінка дорікала ёму за трудно зрозумілу проповідь!“ Галятовський у своіх власних проповідях вірний свому правилу: вони написані по украінськи и були добре зрозумілі в сім кружку, де він іх говорив. Не всі опісля йшли за ёго приводом, уживаючи замість язика, близкого до народнёго, церковно-славянський, искусний и зрозумілий тілько для тих, що ёго попереду вчилися.

Відповідно духови схолястичноі мудрості, зачерпнутої в школі, Галятовський в своєму підручникови учить проповідників вибору