існування добувати власною працею, яка мусить бути ушляхотнена свідомістю, що праця окремої особи має йти на користь тієї громади, до якої особа належить. Фребель дуже влучно конкретизував принціпи дієвого навчання та фізичної праці в своїй системі дитячих садків. Він правдиво показує, що в розвитку дитини дія, рух попережають думку, бо вони суть перші інстинктові реагування на всяке приймання. Далі, вже не в садку, а в школі провадив цей принціп Шерер, послідовно з кожним роком даючи учневі більш складну працю: на першому році вироби з гороху, глини, кубики і т. п., а вже на сьомому–восьмому чудове різьбярство по дереву, географичне ліплення і т. п.
До початку XX віку принціп ручної праці поширився в Німеччині в дуже ріжноманітному розумінні. З справоздання, надрукованого педагогом Пабстом, можна бачити, що працю цю було введено в 1909 році приблизно в 40 ріжних школах та гімназіях. З цього ж справоздання можна бачити, що вже й тоді де-хто з учительства правдиво розуміли значіння ручної праці й писали в окремій графі справоздання, що вона дає ясні наочні уяви, пробуджує самостійність, розвиває естетичне почуття, виправляє очі й руку, відповідає природі (натурі) дитини, допомагає їй краще навчатися, задовольняє інстинкти діяльности й розвиває дитячу думку та почуття. Справоздання робить такі висновки: ручна праця в особливий метод навчання, який одразу дає дитині змогу виявити свою самостійну думку, своє, може до того часу несвідоме, почуття; він — цей метод — дає нам, учителям, можливість заглянути в духовий світ ди-
