тини; учні за його допомогою утворюють собі певні й ясні уяви; він допомагає розвинути певне міркування, — і цим усім цей метод справді допомагає їхньому навчанню. Крім того, праця добре впливає на розвиток волі й характеру. Трудова основа в школі надає й самій школі особливого характеру; це є лиш методичний принціп, який визнають педагоги ріжних напрямків.
Доклади Кершенштайнера та Гаудіга на Дрезденському конгресі в 1911 році найкраще виясняли його значіння. Учні Гербарта бачать у нім здійснення вимог виховального навчання; індивідуалісти хочуть за його допомогою перетворити школи в трудові громади, де одночасно виявляється воля й нахил учнів і воля учителя. Дьюс, теж з трудовим принціпом, утворює в школі громаду в мініатюрі. Кершенштайнер користується ручною працею для організації громадського самоврядування в школі. Сучасному розвиткові діяльного принціпу сприяла дитяча психологія, що розробляла психичні закони моторового розвитку дитини, а до того ж само громадянство и наші часи вимагає від людей перш за все активности й хисту до праці, впертости та витревалости для виконання її. Для навчання принціп опрацювання матеріялу є найвищий розвиток методу наочности, як його найглибша конкретизація. Декотрі з німецьких педагогів називають принціп праці найінтенсивнішою наочністю. Разом із тим громадянству стали потрібні люде активні, міцної волі, енергійної праці, і соціяльна педогогіка мусила поставити собі завдання — виклика́ти в дітях найбільшу самодіяльність і самоутримання, а саму школу організувати, як діяльну гро-
