Раніш моделювання, діти починають малювати. Вони вже вміють тримати олівець завдяки вільному малюванню дошкільного виховання. Але для того, щоб діти добре навчалися, треба мати підготовлених учителів, які ще з семинарії мусять знати курс типових малюнків. Перші контурові малюнки діти навчаються робити одним рухом руки. Через щось, каже Зайніґ, гадають, що виписати якусь літеру легше, ніж намалювати голову якогось звіря. Малювання мусить провадитися скрізь по всіх школах, як необхідний для всякої науки метод. Щоб надати свойому викладові більш ясности, вчитель постійно може звертатися до малюнка і діти мусять мати теж на поготові свої олівці та зшитки. І для того, щоб мати змогу кожний пояснюючий малюнок вчителя занести до своїх зшитків, вони мусять знати типи дерев, звірів, людської постати чи обличча. Таких типів малюнків мусить бути обмежена кількість, але з ріжноманітними варіяціями. Знайомство з цими типами дається тим, що один тип майже виявляється з другого; воно дуже захоплює дітей, бо підносить їх техніку без ніяких особливих зусиль і відкриває дитині широкий простір для самостійного малювання й з природи й з хатнього оточення, усе в плоскості, як діти такого віку розуміють усі предмети. При цьому діти навчаються і геометричним формам — куб, призма (в плоскому виді), трикутник, а з них походять: дах, сходи, стіл: далі простий перехід до бджоли, листя каштанів, дубів, тополі, квітки тюльпанів, дзвоників і др., або такі речі, як колесо, возок, овочі, люде, звірі — майже все те, чого потрібує первісне знайомство дитини з її оточенням і
