і втомлюється від одноманітности. Дитина легко губить увагу від найменших перешкод. Хоч яку б цікаву лекцію слухали діти, коли вони почують пожарний дзвін чи військову музику, — все забуто. На увагу міцно впливає оточення, світле, тепле, без зайвих оздоб, яке б викликало енергію організма. Коли ж ми викликали усі умови для концентрації уваги, а її немає, то це пояснюється втомою, або якоюсь фізичною причиною. Малі діти швидче втомлюються, 6-літні не можуть скупчувати своєї уваги більше 30 хвилин, а 12–14-літні виявляють втому лише після 3–4 лекцій. Буває мозгова втома, або втома здібностей розума, і фізична — сил тіла. Всяка діяльність викликає витрату матерії і накоплення токсинів. Деяка втома є необхідний наслідок усякої праці — праці розуму і праці тіла. Але праця, що викликає велику втому, дуже шкідлива для здоровля, надто коли провадиться вже й під час утоми. Як використана земля не дає врожаю, так і втомлена голова не дає продуктивних наслідків праці. Через це і треба учителеві слідкувати, щоб не перевтомлювати дитину, бо втома викликає занепад усякого інтересу, а далі й одворот од предмета втоми, і одно бажання уникнути всяких зусиль, і спати, аби дати духові і тілу необхідний спочинок. Інтерес може деякий час опановувати увагою, але недовго. Початок утоми виявляється в кількости і якости помилок, від роспаду витриманости — втомлені учні не дисциплінуються, кричать, пустують. У Вернера (The study of Childern) можна найти чимало зовнішних ознак дитячої втоми. Багато «трестів» теж було зроблено для опреділення? які науки більш
