усього викликають утому. Зміна діяльности дає деякий спочинок, але краще всього — сон, гра. Перешкоди можуть бути світові — зорові, слухові, шкіряні. До всякої продовженої перешкоди можна звикнути, і вона перестає впливати на увагу. Вчений, обмірковуючи свої наукові теорії, закриває вхід до свідомости усім другим прийманням і осягає великої інтенсивности в свідомости. Мельник спокійно спить, коли його млин весь торготить, і прокидається, коли він одразу спиняється. В школі учням дуже перешкаджає в перші часи нове оточення, їх увага роспливається серед нових приймань, але з часом вони звикають пристосовувати свою увагу до лекцій і не помічають оточення. Увага буває часто хвора, діти мають такий настрій, що ніяк не можуть довго фіксувати уваги, довго на чомусь одному зупинятися: думки їх розвіяні, перестрибують з одного на друге; замісць витриманої концентрації якась роскиданість рухів, що инший раз переходить в малоумність. Щоб виховати увагу, непотрібні ані кари, ані погрози, а треба так зацікавити дітей, щоб мимовільною увагою провести навчання. Для цього потрібно, щоб сам учитель мав інтерес до своєї лекції, щоб захопити дітей своїм власним інтересом і покликати їх до активної перерібки матеріялу. Вихованням можна поліпшити увагу, але вона не може бути однакова в усіх дітей, бо вона залежить від природженого складу нервової системи. Увага не завше однакова й у тієї чи иншої дитини: вона в повній залежности від стану здоровля, настрою та ріжних умов. Мейман визнає увагу найважнішим елементом в навчанні й вихованні. Ріжні психологічно-
