з великими історичними діячами, з величними з'явищами природи й з найкращими поетичними творами рідної і всесвітньої літератури. В своїх лекціях вчитель мусить викладати такою виразною мовою, яка б не тільки захоплювала дітей, а й викликала діяльність фантазії; до самих наукових річей підходити з жвавим описом, як радить Лесінг в свойому Лаоконі і, як на зразок, вказує на опис щита Ахілесового в Іліяді. Ще Руссо радив направляти дітей на самостійні, відкриття в природознавстві, географії і т. и. Не треба учителеві в своїх викладах вичерпувати тему: треба давати дітям змогу самим доходити до її остаточного розуміння. Гете казав: «Діти вміють усе зробити з усього». В сучасній формі навчання діти сміливо можуть висловлювати свої власні гіпотези і до реальних відкрить, і до душевних з'явищ. Дуже добре кожне оповідання не доказати до кінця, а дати дітям вигадати його; можна давати дітям теми для маленьких оповідань, або просто викликати їх на самостійне складання якого небудь оповідання. Ні в чому иншому не виявиться так добре душевний настрій дитини, її темперамент, як в такій безпосередній словесній творчости дитини. Збірки таких оповідань дають дуже цікавий психологічний матеріял. Етична фантазія дуже рано виявляється в імпульсивному бажанню дитини бути кимсь — вона жує листя, уявлючи себе конем, гризе дуба, наче відьма в казці про Івасика-Телесика і т. и. Дуже гарно слідкувати за цим бажанням, як воно міняється з віком дитини і в старші роки веде її до високих ідеалів.
Розвивати і дисциплінувати уявлення можна: 1) збагачуючи дитину реальними уявами;
