вати безпорядний вихор ріжних образів у нашій свідомости. Впливає на них теж і емоція, а також інтерес уяв. Процеси мислення мають велике значіння для виховання. Вони утворюють ті асоціяції, ті асиміляції, що потрібні не лише для навчання, а й для морального керування життям. Тому, що в кожної дитини свої асиміляції, то кожний учитель мусить їх знати і взагалі знати душу свого вихованця. Нова методика мусить показати ті засоби, які можуть поліпшити асиміляцію при навчанні кожної науки, в прийманні кожної лекції. У дітей процес мислення значно розвивається з розвитком мови. Для них слова — це уяви; так, напр., слово тик-так викликає у дитини певну уяву годинника. Дитина думає повільно, переходячи думкою з одної уяви до другої. Експерименти показали, що доросла людина в 5 разів швидче думає, ніж дитина. Перші думки дітей затримуються на предметах, потім діти увласняють дії (після 6 літ), далі прикмети і лише в 9–10 літ добре розуміють відносини між річами. Біне помічав в дитячому мисленні дуже невитриманий характер; діти легко переходять з одного напрямку думок на другий: ще воля не досить міцна, щоб керувати тим складним процесом.
Мислення визначається в утворенні суджень і означень. Малі діти довго їх не мають, і їх перші судження звязані з їжою та з иншими практичними прийманнями. Наприкінці другого року у дитини набірається вже стільки спостережень, що вона може зробити найпростіщі судження. Тут теж допомагав мова; дитина складає речення, в яких і висловлює свої судження. Позитивні лекше даються дитині, ніж нега-
