що ці експерименти мають велике значіння для самого вчителя: оскільки раніш він був пасивним виконавцем сталих, кимсь далеко вироблених програмів, традиційних вимог, остільки тепер він може стати самостійним творцем своєї діяльности, вживати таких методів, що найкраще відповідають його колективу дітей і найкраще сприяють ріжним здібностям дітей. Чимало світу пролито експериментами на знання розвитку памяти, зовнішніх змислів, розсудливости, а головно — на стан утоми і чим та коли вона найбільше викликається. В московській лабораторії д-ра Беренштейна провадилися цікаві досліди: 1) над прийманнями дітей і визнаваннями — засобом показування малюнків з дуже простим змістом; 2) над здібністю дітей розуміти цілу серію малюнків, що ілюструють ріжні моментн одного оповідання; 3) над здібністю до комбінування (дають скласти малюнок, розрізаний на декільки шматків); 4) над здібністю до аналізу (дають дітям розділити 287:7); 5) над увагою (дають знаходити помилки в знайомому реченні); 6) над асоціяцією (вільна, а також і викликана вчителем); і 7) над здібностями до творчої і репродуктивної діяльности, та инші.
Користуватися цими спостереженнями та експериментами треба обережно. Коли два послідовних експерименти не дали однакових наслідків, то треба їх перевірити, повторюючи дослід при однакових умовах. Всі ці досліди упевнюють нас, що дитина не подібна на дорослу людину, і що ми дуже помиляємось, коли прирівнюємо її почуття, приймання та емоції до наших. Дитина не є мала людина, а одмінна істота з усіма своїми фізичними й
