від присутности тієї чи иншої особи. Люде набірають усе більшого зпачіння для дитини, стають фактором її приємного або незадоволеного настрою, її нормального поступового розвитку. Колись дитина цікавилася лише своїми власними рухами рученят і ноженят. Тепер вона досліджує чужі рухи, складає собі ясну уяву за своє я, і за других осіб, я переймає у вас, і моє я більш свідомо почувається, чим краще я пізнаю вас і навпаки. Довший час в свідомості дитини перемагає її власне я, з ним об'єднується мати, брати, сестри, від них дитина майже не відділяє себе. Ці первісні переймання потроху поширюються і на других осіб і утворюють міст для порозуміння відносин між я і другими особами. Це й є процес приймання перших елементів соціяльного оточення. Тут з самого початку виявляється функція одбора, бо ніко́ли дитина не буде переймати те, що їй не до вподоби. Оскільки раніш переймання мали більш фізіологічне значіння, остільки щодалі воно набірає психологічного й соціяльного змісту — складається з ріжних згуків, слів і поводження, які викликаються дитиною вже не лише від безпосереднього контакту, а й через спомин, коли уяви від тої чи иншої особи затрималися досить яскраві й можуть бути викликані волею. Пізніш виступає ще так зване пластичне переймання через гіпноз, від якого дитина, а часто й доросла людина, ніяк не може звільнитися. Це так звана тиранія усього нового над нашою свідомістю — мода, громадський настрій, всякі соціальні, літературні течії, наш консерватизм і лібералізм. От через що, цілком зрозумілий міцний вплив на дитину її соціяль-
