сліди й спостереження виявляють, що переймання роспочинаються не раніше 6–7 місяця. До того часу переймання бувають лише випадкові і не дають такої свідомої приємности, яка б викликала бажання повторювати рухи. Діти виявляють більше нахилу до переймання, аніж звірі. Інстинкт переймання помічається лише у малп та в деяких птахів: папуга, дрозд-пересмішник. З другого боку помічається, що ізоляція, напр., півня не дає змоги добре співати. Романес каже, що дуже часто переймаються рухи і незалежно від того, чи дають вони приємність, чи ні. Тільки пізніше дитина стає чулою до вражінь болі або приємности. Нахил до приймання є природжений і впливає на дитину постійно, а процес аккомодації іде й на вищих ступінях дитячого розвитку (в школі й у громаді). Багато допомагає память щодо затримання тих чи инших приймань. Вона розвивається вже на 1-му році життя. Спочатку затямлюються особи, річі; усе довше затримуються в душі дитини сліди від тих чи инщих осіб і з'явищ. На 1-му році цей потайний період, коли слід захований у душі дитини, може тревати лише кільки днів, на 2-му році — кільки тижнів, а на 3-му — кільки місяців. Спомини дитини можуть виникати самовільно і бути викликані нами. Дитина семи літ вже має своє минуле. Першу увагу дитини викликають рухи тих осіб, що її оточують — підходять, цілують, годують, купають, колихають. Вже дитина кількох місяців пізнає рухи, якими ріжні особи тримають її й виявляють їй ласку. Асоціяції цих рухів набірають остільки важного значіння, що радісне або сумно самопочування дитини залежить
