дани, падають престоли, знищуються старі божки, перед нами має один прапор, на якому яскравими літерами виписані слова: Визволення людини і народів! Навкруги нас лунають великі стародавні гасла, які людність змагалася в ріжних формах осягнути в реальному житті: Братерство, Рівність, Воля. Краса моментів цих невимовна! Але і страх великий. Зпоза прапора визволення людини виглядає малпа-горіла, старий чоловік-звір, що намагається використати мент для свого панування. Разом із гаслами братолюбія чуємо стогін пригноблених, страшенний роспачливий галас війни, кріваве братовбивство. Ще не бачимо ані громадянства, ані громадян; бачимо нові форми вільного життя, але хто з них перший скористає: чи старий чоловік-звір, чи новий духовний чоловік-реформатор життя, творець духовних скарбів? В такий переходовий час велика відповідальність падає на свідому частину громадянства: вона мусить для потоку волі поробити греблі, перекинути мостки від усього доброго, що витворила людність на своєму терновому шляху до волі, до нових соціяльннх підвалин, що на їх має будуватися нове, вільне громадське життя. Вони мусять всі зусилля звернути на виховання громадян і в першу чергу — на виховання дітей. Колишня мертва, формальна, лицемірна школа мусить впасти, а на її руїнах має утворитися, народитися нова, живуча й життєва, правдива і весела школа праці, школа соціяльного виховання, збудована на пошані до особи і розумінні громадських обов'язків кожною дитиною, кожним учнем нової школи.
