де-далі більше змагається утворити щось своє незалежне від зовнішніх суггестій — будує з кубіків і піску і т. п., але при цьому постійно бажає, щоб і другі дали своє признання її оригінальним вигадкам; їй конче потрібне соціяльне підтримання, і відповідно йому дитина почуває в собі нові сили, виникають нові обробки старих вражінь, старого матеріялу. Надаючи соціяльному вихованню таке значіння, ми мусимо як найраніше давати добрий напрямок соціяльному інстинкту дитини, а саме: 1) 3 першого року привчати дитину до чужих людей, оточувати її такими відносинами, щоб вона виростала з почуттям, що люде й оточення дають лише приємні вражіння, і треба йти їм назустріч з привітністю. 2) Розвивати почуття ласки до всього живого, щоб коло дитини були всякі звірята: кіт, трусик, пес, ящірка, жабка, щоб дитина потроху привчалася до їх рухливости, не робила їм жадного зла, а далі навіть привчалася до плекання, до обов'язків годувати звірят, чистити їхні оселі т. и. 3) Як найраніш треба утворити для дитини товариський осередок, і тут слідкувати, щоб дитина не заносилася в товаристві, щоб ставилася до товариства з щирою ласкою, з рівною пошаною. 4) Треба яко мога раніш давати дитині відповідні її силам і розвитку соціяльні обов'язки: прислуговувати за сніданком, прибірати в хаті, помагати молодшим товаришам одягатися, митися і т. п. Кожній старшій дитині в дитячому садку чи в захисті можна доручити яку дитину з меншеньких діток, щоб та, старша, вже відповідала за її чистоту, упорядкованість. 5) В кожному випадкові треба вимагати від дитини тієї чи иншої свідомої акції на
