ших думок, нашого почуття, а й инші засоби їхнього виразу, засоби взаїмного порозуміння між людьми — тут мають велике значіння і жести (рухи), міміка обличчя, малюнок, різьбарський (скульптурний) твір, музика, співи, що, не висловлюючись конкретно, виявляють той чи инший настрій, той чи инший малюнок з природи або з життя. Ми маємо в творах великих музикантів яскраві малюнки бурі на морі Чайковського, Зіндінга, Россіні, малюнки природничої іділії у Гріга, Бетховена, маємо такі виразні похоронні марші, які без слів дають вираз тяжкого горя — Вагнер, Шопен, Бетховен. Так само очі наші приймають в скульптурних і малярних творах і життєві і природничі з'явища, осяяні творчою фантазією художника. Великому драматичному артистові инший раз непотрібно слів, щоб виявити перед нами свою емоцію, йому досить одного руху, погляду, виразу свого обличчя. Пригадайте останню сцену Ревізора, коли Городничий дізнає́ться, що до них справді їде ревізор, або групу в Богдані Хмельницькому, коли підписують Переяславську умову. Но можна не визнати виразною мовою ту складну жестикуляцію, що її вживають глухонімі для вияву своїх думок. Паола Ломброзо дивується навіть, що люде так старанно вчать дітей словесній мові і нічо́го не роблять для розвитку жеста, тоді коли він є природний, первісний вираз людиною її потреб. Південні народи з їх жвавим перейманням, рухливим поводженням ніколи не обмежуються словесним виразом, і додають до нього ріжноманітні рухи, жести. Психологія кожного народа виявляється в цих рухах. Дарвін в своїх дослідах про вираз емоцій вказує, що чимало нер-
