вових виразів, сміх, страх, страждання, лютість, ласка, задоволення зустрічаються не лише у людей, а й у инших живих істот, і висловлює таке спостереження, «що однакова душевна емоція виявляється по всьому світі майже однаково». Цей факт ще раз підкреслює для нас тісну однаковість в складі тіла і душі у всіх племен і народів світу. Пізніші досліди одначе встановили деякі одміни в цих, на перший вигляд, одноманітних виразах. Ріжницю помітно між виразами жінок і чоловіків. І некультурні народи і малі діти дуже багато виявляють творчости в своїх жестах і міміці для виразу не лише емоцій, а й конкретних уяв форми, обсягу, напрямку, далечини. Можна навіть зауважити, що в деяких народів словесна мова довгий час залишалася первісною, тоді як жести вже набралися мистецької краси. Довгий час дитина не може ще вживати жадної мови, хоча вона народжується з готовими органами для вислову, але оскільки мова є цілком інтелектуальний процес, то вона може розвинутися у дитини лише разом з її інтелектуальним розвитком. Самі переймання дають дитині лише змогу увласняти ті чи инші згуки, а складання слів, речень — це вже процес мишлення. Дитина уважливо прислухається до всіх згуків, що з ними ми до неї звертаємось, потроху утворює з ними деякі асоціяції з ріжними з'явищамн і починає багато дечого розуміти в нашій мові раніш, аніж може ті зрозумілі для неї слова вимовити. Вона бавиться своїми власними рухами губ, язика, радіє, коли опановує тим чи иншим згуком, повторює їх. Чимало дослідів зроблено над тим, які саме перші згуки і в якому поряд-
