кові висловлюються дитиною. Але ці спостереження ще занадто випадкові, бажано було б поширити яко мога більш ці спостереження, бо вони дали б матеріял надалі для найкращого навчання грамоті в питанні, з яких згуків його роспочинати. Нейман поділяє розвиток мови на декільки періодів: 1) просте вигукування в перший рік життя, яке настає після первісного крику дітей, 2) перші згуки, що їх дитина вимовляє, не додаючи їм змісту, 3) переймання мови дорослих, 4) самостійне вживання слів, хоч і не завше певно виголошених, часто перероблених, але свідомо вживаємих. Але й перші згуки мають ріжні вирази — голоду, гніву, болю. С. Холль нараховує 63 таких первісних згуки. Сигизмунд початком мови визнає першу усмішку дитини, перший вираз свідомого задоволення. Це вже початок другого періода життя і розвитку дитини, в ньому виявляються усі ґрунтовні риси мови, і коли дитина в найкращому настрою, починаються ріжноманітні згукові вправи, якими дитина себе розважає. Місс Шип в своїх спостереженнях над своєю племінницею і Прейор над своїм сином спостерегли на 10-му місяці всілякі інтонації для радощів, гніву, суворости, наказу, благання, ляку, обра́зи. Далі вже дитина починає з увагою прислухатися до тих слів, з якими до неї звертаються, появляється усмішка при слові «бебі», вона стежить за губами матері, коли вона до неї звертається. Починається схоплювання слів, повторювання тих слів, що їх дитина коло себе чує, період «эхо». Годовала дитина вже вживає коло 25 слів. Дуже впливає на цей розвиток мови оточення. Дитина в цей період і при-
