дякуючи цьому, і жваву розмову. Спочатку на малюнкові дитина, як спостеріг Штерн, буде називати лише окремі речі, не звязуючи їх між собою. Далі буде додавати до них дії, і потім уже буде схоплювати відносини між річами й істотами, які бачить на малюнкові. От через це перші малюнки мають бути дуже прості і виявляти улюблених дітьми звірків, людей. Коли цей процес перейде в усіх трьох його ступінях, тоді дитині дають малюнки, на які дитина вже може скласти простісіньке оповідання, і де-далі ці малюнки стають складнішими. Такі вправи дуже гарно впливають не лише на розвиток мови, а й розвивають уявлення дитини. Ці перші найпростіші дитячі оповідання треба непомітно для неї записувати й зберігати, бо це скарбовний психологічний матеріял, в якому виявляється найглибша душевна організація дитини, її нахил, чи до сантименталізму, або до щирої веселости, чи до меланхолії. Цікаво давати ту саму тему кільком дітям, щоб бачити ріжні індивідуальні реакції їх. Коли дитина навчається вже писати, то ці її твори стають ще цікавіші. Можна їх обмірковувати гуртом у класі, підкреслюючи чи ті гарні вирази, що в них вжито, чи ті неправильности чи помилки, що в них трапляються. Малюнки, що їх дають дітям для таких праць, мусять бути по змозі гарні, такого змісту, який може викликати інтерес у дітей і задовольнити естетичні вимоги, як напр., картолинки, репродукції художніх творів. Окрім такого активного навчання мови, має значіння і більш пасивне, коли вчитель сам оповідає дітям, а вони слухають із захопленням і переживають усе те, що оповідання їм виявляє. Це теж
