праця, що не тільки збагачує мову дитину, а й розвиває її уявлення, її симпатичне внутрішнє переймання, коли дитина переживає всі радости й страждання героїв оповідання. Має велике значіння для збагачення мови дитини також заучування поетичних творів, віршів, народніх пісень. Вірші треба спочатку суцільно продеклямувати дітям, зарані пояснивши кожне слово, що може бути не цілком зрозуміле. Найкраще брати вірші, що відповідають настроєві дітей або їх переживанням. Напр., на екскурсії продеклямувати й вивчити з дітьми вірш про ліс, степ, захід сонця, про якесь звірятко (після предметної лекції про нього). Тоді поезія вірша буде звязана з життям і зробить більше вражіння. І вірші, а особливо оповідання дають чудовий матеріял для драматизації, що теж розвиває мову: діти, вислухавши якесь оповідання, передають його в грі, в драматичному виразі; вони самі призначають зпоміж себе дієвих осіб, що говорять за героїв оповідання, або тими словами, які вони уподобали і затямили, слухаючи оповідання, або даючи свої власні вирази й слова, — і ця самостійна мова дуже для нас цінна, бо вияснює, як діти розуміють героїв і вигадують для них відповідні слова й вирази.
Останнім засобом для навчання малих дітей мові є навчання грамоти. Воно роспочинається з дітьми 5–6 літ і не носить того формального характеру, який дається йому в школі. В дитячому садку воно звязано з усіма його працями, як веселий додаток. Після оповідання або предметної лекції за кота, напр., діти малюють його, керовниця малює його на класній дошці і великими
