Це доводить дітей до певного саморозуміння, розуміння своєї власної вартости серед того чи иншого соціяльного колектива й своїх до нього обов'язків. Найкращий перегляд дитячих ігр маємо в працях Колоцца («Дѣтскія игры») і Гросса („Spiele der Menschen“). Чимало утворювалось ріжних класифікацій дитячих ігр. Фребель признає або переймання з реального життя або продукт творчої дитячої фантазії. Крім того, на його думку, ігри можуть бути фізичні, коли вони складаються лише з тілесних рухів і розвивають фізичну силу, та ігри емоціональні, як, напр., гра в схованку, в фарби, або ще ігри розумові: загадки, лото, недокінчені оповідання.
Гігієніст Фонсафор поділяє ігри на такі групи: 1) ігри, що розвивають гармонічну мязову діяльність; 2) що розвивають рухливість і миткість; 3) гнучкість тіла і рухів; 4) органи приймання (напр. стрільба в ціль, визнавання згуків); 5) розумові здібності. Колоц гадає, що ігри відріжняються одна від одної тією енергією, яку дитина для неї витрачає, і ріжними формами діяльности. Багато в своїх іграх виявляє дитина своєї фантазії. З якою увагою вона по кілька разів роскладає ріжні камінчики, чи картони, за кожним разом ріжними визерунками. Як палко уявляє собі якийсь стілець за коня, або локомотив. Дайте їй найпростіший матеріял, і дитина одухотворить його і використає в цікаву для неї гру. «Подивіться», каже Паола Ломброзо, «на вбогих дітей, з якою насолодою вони бавляться в калюжах, будують греблі і т. п.» Тут можна ще зауважити, що ігри дітей підлягають природі: весною по всіх струмочках можна бачити, як діти ставлять млиночки,
