баш-кідиш”. Відтак витяг з бекеші ще одну фляшку вина поставив на стіл та сказав:
— Се вино дістав я дуже секретним способом і я йому навіть цїни не знаю таке дороге, але тепер ви реб Йосьо мусите його зі мною напити ся.
— Я вже пив нинї досить і не можу більше — сказав реб Йосьо.
Але Дудьо Бромбас відповів:
— Як ви реб Йосьо не напєте ся зі мною того вина, то я буду уважав вас за найбільшого мого ворога, а себе за найгіршого ґоя.
— Добре! наливай! сказав реб Йосьо.
Дудьо Бромбас наляв дві шклянки. Они штуркнули ся, Дудьо випив, але шклянка реб Йося була не рушена.
— Чому не пєте реб Йосю? — спитав Дудьо.
— Наливай — відповів реб Йосьо.
— Таж я вже наляв — сказав Дудьо.
— Доливай ще — відповів реб Йосьо.
— Алеж реб Йосю — каже Дудьо — тут вже більше не влїзе ся бо шклянка повна без верх.
— Так? То ти шклянцї віриш, а менї нї? — спитав реб Йосьо.
Дудьо Бромбас станув як чіп. Мудрість реб Йося так єго поразила, що з великого дива випустив фляшку з рук. Фляшка збила ся а дорого вина не пи-
