Та Шойла навіть не гадав задержувати ся. Він крикнув бундючно до митаря: “У мене конституция — що схочу то роблю, тай затяв конї, щоб скорше переїхати комору. Та митар крукнув на товаришів, Шойлу зловили та найшли у нього велику контрабанду. Розуміє ся, товари сконфіскували, Шойла дістав за той шпас шість місяцїв кріміналу.
По відсидженю кари, Шойла пігнав просто до рабіна. Там заплатив знов таксу тай опинив ся перед рабіном.
— Премудрий равві — сказав він захриплим з жалю і злости голосом: Я тобі ретельно заплатив приписану таксу а ти менї дав таку раду, що я не тільки стратив майже цїле майно, але щей просидїв шість місяцїв в криминалї.
— Ну що стало ся? — спитав рівнодушно рабін.
Шойла розповів усе, як було та став нарікати на весь фінансерський рід.
— Щож ти хочеш? — сказав рабін, вислухавши терпеливо Шойлу. — Я тобі виразьно сказав: “Констатуцийон ист асой: конист ді, тітсі ді” але “конит ер, тіт ер” (може він — робить він).
— Премудрий равві — спитав плаксиво Шойла — а чому ти менї відразу тодї не сказав того другого параґрафу?
