Сторінка:Рус Мстислав. Галицькі анекдоти (Скрентон, 1914).djvu/26

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

— Премудрий равві — почав він смиренним голосом — я знаю, що ти оден тільки всьо знаєш. Скажи менї, що се таке конституция.

Премудрий рабін потер рукою чоло, взнїс очи в гору та неначе дельфійська Пітия процїдив з провола крізь уби:

— “Конституцийон дус ист асой: Конист ді, тітс ді.” (Конституция се таке: хочеш — робиш).

Шойла хтїв що близше про се розпитати, але що він зложив був таксу лишень за одну пораду, то рабін скінчивши свою бесїду, потонув назад в тальмудї а його маламед виштуркав Шойлу делїкатно за двері.

Опинивши ся на улици, Шойла повторяв собі може з двайцять разів висказ рабіна тай дуже собі його сподобав. Що хочу то роблю, медитував Шойла і в його цїкавій голові зродив ся як стій готовий плян ґешефту.

Він поїхав до Бродів, які тодї були ще вільним містом а накуливши повний віз товарів, пустив ся домів з кріпкою постановою не платити цла.

— Що везеш жиде? — гукнув на нього на коморі плечистий фінанц.

— То везу, що хочу — відкаав певний себе Шойла.

— Ну, жиде, не жартуй — крикнув на нього митар. Стань, най подивлю ся, що в тебе є.