Сторінка:Рус Мстислав. Галицькі анекдоти (Скрентон, 1914).djvu/29

 

РОЗМОВА ЛЯХА З РУСИНОМ.

(Підслухана і підглянена нехотячи).

ШЛЯХТИЧ

(Русин стоїть покірно, Лях розмахує перед ним руками і кричить переконуючо):

Я не знаю, любий брате,
Як ти можеш нарікати
На якуюсь там недолю
Бігме сьмішний ти, соколе!

Шукай долю — в чистім полю
У вітра буйного
Та у нього, химерного
Добивай ся свого.

Но не гляди у нас, не допитуй долї,
Бо она гуляє з буйним вітром в полї…

РУСИН:

(киває байдужю рукою)

А най там гуляє, але я не знаю,
За що а ся мучу, вік свій коротаю?
За що, як віл роблю, цїлу божу днину,
А в заплату маю судную годину!?…