Цю сторінку схвалено
РОЗМОВА ЛЯХА З РУСИНОМ.
(Підслухана і підглянена нехотячи).
ШЛЯХТИЧ
(Русин стоїть покірно, Лях розмахує перед ним руками і кричить переконуючо):
Я не знаю, любий брате,
Як ти можеш нарікати
На якуюсь там недолю
Бігме сьмішний ти, соколе!
Шукай долю — в чистім полю
У вітра буйного
Та у нього, химерного
Добивай ся свого.
Но не гляди у нас, не допитуй долї,
Бо она гуляє з буйним вітром в полї…
РУСИН:
(киває байдужю рукою)
А най там гуляє, але я не знаю,
За що а ся мучу, вік свій коротаю?
За що, як віл роблю, цїлу божу днину,
А в заплату маю судную годину!?…
