Цю сторінку схвалено
III. Страшна погроза.
Громадська кума Матроха Ткачиха померла. Посходив ся нарід, молить ся, плачуть, жалують за небіжкою та пють з гризоти горівку, якої бідний вдовець не жалує.
Поміж людий закрутив ся також малий хлопчина сусїдки Пацанихи. Він підійшов до свого ровесника Ткачового Тимка та межи ними завязала ся така преінтересна розмова:
— Тимку!
— Га!
— Цого твої мама вмерли?
— Цого? так, бо вмерли
— А насцо вони вмерли?
— Насцо? на то, соби люди мали в кого горівки напити ся.
Наступає довша павза, наконець Пацанишин хлопець знов зачинає:
— Тимку!
— Га!
— А ти пив горівку?
— Ну… у…
— А добра?
— Ну… у…
— То дай і менї…
— А тобі на сцо?
