Сторінка:СМОМПК 1884 04.pdf/427

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана

27. Засвистали казаченьки в поход з полуночі,
Заплакала Марусенька свої ясні очі.
— «Не плач, не плач, Марусенько! Не плач, не журися!
«За своёго миленького Богу помолися».
Стоїть місяць над горою, та сонця немає;
Мати сина в доріженьку слізно провожає;
«Прощай, милий мій синочку, тай не забаряйся,
Чрез чотирі неділеньки до дому вертайся!»
— «Ой, рад би м, матусенько, скоріише вернутця, —
Та щось кінь мій вороненький в воротах спіткнувся.
Ой, Бог знає! коли вернусь, в якую годину;