національних причин, а лиш тому, бо гетьман був проти републики і проти соціялізму;
та 4) Що се сам д-р Назарук вставив у готовий уже маніфест Директорії зворот про те, що „гетьман зробив федерацію”, зразу-ж в сім маніфесті ніякої згадки про самостійність чи федерацію не було, бо Директорія не журилася тим, та дбала лиш за соціялізацію.
Д-р Осип Назарук пише, що він сегодня тяжко кається за сей промах. Дозрівши політично, він спізнав, якого лиха накоїло отеє повстання та повалення гетьмана України. Але тоді — 1918 року — д-р Назарук ще сам був соціялістом та републиканцем а до того не знав обставин на великій Вкраїні, бо був там свіжим гостем. Він не знав ще тоді, як мало національно свідомим був нарід та інтеліґенція на Вкраїні і думав, що там подібно, як у Галичині. Скоро одначе, вже за які тричотири місяці по вибуху повстання, коли большевики прогнали Директорію і займили Україну а українські соціялісти показали всю свою нездарність, д-р Назарук зрозумів свій промах.
Фактом є, що повстання зачате Директорією, рішене було українськими соціялістами в порозумінню з большевиками Лєніном, Чічеріном та Раковським), ще в вересни 1918 р. — отже майже два місяці до його вибуху та до т. зв. „федерації” гетьмана з неістнуючим царатом.
Признається до cero сам Володимир Винниченко у своїх споминах під титулом „Відродження Нації”. Винниченко пише, що він та інші укр. соціялісти заключили тайну умову з російськими большевиками, щоби зняти повстання, скинути гетьмана, проголосити соціялістичну Україну та сфедерувати її з Совєтами себто з Москвою.
Се ствердив також прилюдно д-р Лонгин Цегелський, що був тоді послом до австрійського парляменту у Відни. — Д-р Цегелський приїхав до Києва як делегат Укр. Парламентарної Репрезентації в Австрії, щоби розглянути ситуацію та причинитись до вирівнання незгоди, між Гетьманом а укр. соціялістами. Іменно українські посли у Відні боялись — І справедливо — що отся незгода зруйнує молоду українську державу. Около 20 вересня 1918 р. українські соціялісти під проводом Винниченка закликали д-ра Цегелського на свою тайну нараду в будинку Укр. Клубу, взявши згори в д-ра Цегелського слово чести, що про сю нараду буде мовчати. На сій нараді — як
